Марія Матіос

Нація

Benachrichtigen, wenn das Buch hinzugefügt wird
Um dieses Buch zu lesen laden Sie eine EPUB- oder FB2-Datei zu Bookmate hoch. Wie lade ich ein Buch hoch?
«Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське — потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як — за словами авторки — не має її кров. Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії — недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов ув античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме…» Анна Коженьовська-Бігун, перекладачка «НАЦІЇ» польською мовою (Maria Matios, «NACJA», Rzeszow, 2006)
Dieses Buch ist zurzeit nicht verfügbar
188 Druckseiten
Haben Sie es bereits gelesen? Was halten sie davon?
👍👎

Ersteindruck

  • Olga Ghat einen Ersteindruck geteiltvor 10 Monaten
    👍Lesenswert
    🔮Unerwarteter Tiefgang
    💡Viel gelernt

Zitate

  • Анастасія Вітерhat Zitat gemachtvor 13 Tagen
    А кухарку візьмете Наталку. Люди її люблять і їду її люблять. Хліб на пекарні не заказуйте. Спечіть самі. Оксана наша причинить тісто, й хліб дайте свіжий. І кави дасте ячмінної. Ми з дідиком колись-то варили тої кави та й з хлібом їли. А хто йшов із вулиці та й був голодний, також кави давали. Щось тепер таку вже не приносять мої з магазину.

    А то кава добра. І від черева добра. Абись від мене знала. З'їж ложку-дві сухої ячмінної кави, як ідеш у дорогу, й навіки тебе черево не знайде в дорозі. Безпечна собі будеш, а хоч би що й не дуже добре з'їла. Бо то тепер порошки якісь та порошки, а порошки — отрава велика й гроші великі. Але хто хоче бабу стару слухати?
  • Анастасія Вітерhat Zitat gemachtvor 13 Tagen
    От, якби можна жити на світі так, як хочеш, не ненавидячи — а люблячи… Вона би збудувала собі хату під самими хмарами, у видолинку між найвищими кичерами, як між двома цицьками.

    Сама би вибирала на хату найздоровіше дерево.

    Два літа сушила б його,

    кожну підвалину святила,

    цукру й свяченого преображенського маку закопала би в кожнім куті

    і любила би свою хату, як живу людину.

    У літі би мольфарила від тучі, в зимі — говорила з вітрами, та й так котила би дні до старості.

    Отам, між двома найпишнішими верхами, жила би, як коло маминої спідниці. Тримала би отару самих білюсіньких овечок і день відо дня сама би їх пасла на найсоковитіших пашах. Брала би з собою чорних лютих псів, у пазуху — сопілку й ішла би шукати овечкам шовкової травички. Заводила би їх так високо, що хмари пливли би крізь неї й отару, а вона би грала в сопілку й калатала дзвіночком, щоб її чули сусідні вівчарі.

    А спала би лиш на джергах із найтоншої вовни. Ту міцку {{ Міцка (діал.) — перша, найтонша, вовна. }} сама би відпарювала молоками — й гріла би тими джергами боки, й ніколи б не мала панської хвороби — радикуліту. Їла би лиш будз, масло й бринзу, а по неділях — варила бануш, пила би калинове вино й файкувала би найсолодшим тютюном із Хімчина.

    Які би вона співанки складала коло своїх бріцьок і ярчат!

    А що вже надивилася би на свої гори вдень, при сонці!

    А що вже би наговорилася на повен голос, навіть коли б сама до себе!
  • Анастасія Вітерhat Zitat gemachtvor 13 Tagen
    Балада про коня
    …обминаючи плай — по вершіях,
    Між каміння, ожин, води,
    Одинокого мертвого вершника
    Кінь розумний три дні водив.#
    Був не воїном і не зрадником —
    Був заблудлим дитям епох…
    Стих учора кривавий ярмарок —
    Він лишився з конем удвох.
    Жінка буде ночами вити:
    «Хто в цю пастку тебе зловив?!»
    …Та носив його кінь, убитого,
    Воя-вершника без голови.
    …Вила вовчо отецька хата:
    Не придумав би й не приснив —
    Кінь синочка приніс до тата,
    Але татові не лишив.
    Кінь розумним вродився, добрим:
    Для ґазди він збудує дах,
    Щоб йому не кидали гробом
    Злі собаки на двох ногах.#
    …прийняла їх глибока вершіть.
    Слід кривавий їм дощ затер.
    …кінь лишився із мертвим вершником.
    Кінь ірже там ще й дотепер.
fb2epub
Ziehen Sie Ihre Dateien herüber (nicht mehr als fünf auf einmal)