Розмисли. Наодинці з собою

Якщо хтось може вочевидь довести мені, що я неправильно міркую або дію, то я з радістю змінюся. Бо я шукаю істини, від якої ще ніхто ніколи не зазнав шкоди. Зазнає же шкоди той, хто закляк у своїй омані і невігластві.

Якщо щось тобі не підвладне, то не вирішуй, що воно неможливе для людини взагалі. Але якщо щось можливе для людини і властиве їй, то вважай, що воно доступне і тобі.

Що роблять люди! Своїх сучасників, які живуть разом з ними, вони прославляти не бажають. А самі, тим часом, надзвичайно високо цінують славу у нащадків, яких вони ніколи не бачили і не побачать. Адже це майже те саме, що засмучуватися з приводу того, що предки не складали тобі шану.

Я нещасний тому, що зі мною сталося те-то і те-то. — Аж ніяк, ні. Навпаки, я щасливий тому, що, хоча це і сталося зі мною, я все ж не віддаюся печалі, не зламаний сьогоденням, не страхаюся прийдешнього. Трапитися ж це могло з будь-ким, але не кожен залишився би безпечальним. Чому ж перше більше нещастя, ніж друге — щастя? Чи назвеш ти взагалі нещастям для людини те, що не перешкоджає людській природі досягти її мети?

Люди шукають для себе усамітнення ближче до простого сільського життя, де-небудь на березі моря або в горах. Ти теж мрієш про щось подібне, тим часом, це явне недомислення: адже є можливість у будь-який час усамітнитися в самому собі. Ніде людина не усамітнюється так спокійно і безтурботно, як у своїй власній душі. Особливо той, у кого є всередині щось таке, у що варто тільки пильно вдивитися, і одразу стане легше. Це полегшення, як на мене, не що інше, як душевна упорядкованість. Ось цьому усамітненню ти і віддавайся постійно, таким чином оновлюючи себе.

Виділи собі вільний час задля того, аби навчитися чогось доброго і припинити блукати без цілі. Варто стерегтися також іншої тяжкої омани. Адже божевільні ті люди, котрі все життя виснажують себе справами, не маючи певної цілі, з якою треба було б погоджувати всі прагнення та уявлення.

Буде щастя, якщо кожну справу виконаєш як останню в своєму житті, звільнившись від нерозважності, підігрітої пристрастями, зневаги до веління розуму, лицемірства, себелюбства і невдоволення власною долею

29. Сутність Цілого подібна до стрімкого потока: вона все забирає з собою. Які жалюгідні всі ці політики, які уявляють, що чинять як філософи! Хвалькуваті дурні. Роби ж, людино, так, як вимагає в даний момент природа. Прагни до мети, якщо маєш можливість, і не озирайся навсебіч, чи знає хто про це. Не сподівайся на здійснення Платонової держави, але будь задоволений, якщо справа посувається вперед, хоча б на один крок, і не дивись на цей успіх, як на щось, що не має значення. Хто змінить спосіб думок людей? А що може вийти без такої зміни крім рабства, стогонів і лицемірної покори? Згадай приклади Олександра, Філіппа, Деметрія Фалернського. А чи знали вони, чого бажає спільна природа, і чи виховували вони самих себе? Якщо ж вони тільки грали роль, то ніхто не змусить мене наслідувати їм. Справа філософії проста і скромна; не спокушай мене на стезю марнославства.

Даремно нічого не слід робити.

Природа кожної істоти задоволена, якщо знаходиться на правильному шляху.