Ганнібал

Їбав я твою маму

Ми надаємо своїм рішенням великого значення, звеличуємо процес прийняття, наче завжди отримуємо результат раціонального, свідомого мислення. Але рішення утворюється з переплетіння почуттів, тому частіше нагадує глевкий кавалок, аніж логічний висновок.

Мені здається, що дуже легко сплутати розуміння й емпатію – ми всі так прагнемо емпатії. Може, ми маємо навчитися помічати відмінність – і таким чином дорослішати. Важко й гидко усвідомлювати, що хтось тебе розуміє і при цьому ти йому не подобаєшся. Коли бачиш, що розумінням користуються як іклами хижака, то це найгірше. Я… я уявлення не маю, як доктор Лектер почувається щодо мене.

руйнація віри приносить йому задоволення, це його улюблена розвага.

– А вам ніколи не спадало на думку, що ви йому подобаєтеся, Старлінг?

Ти можеш бути настільки сильною, наскільки забажаєш.
Ти воїн, Кларіс. Ворог мертвий, дитина жива. Ти воїн.

Усі ми – комбінації одних і тих самих атомів вуглецю, Кларіс.

Ти встигаєш закохатися в Бюро, але воно в тебе не закохується.
Аксіома психотерапії після розставання з ФБР

Здавалося б, цей день затріпотить, не встигнувши початись…

Для воїнів Арлінгтон — сакральне місце, байдуже