На запах м’яса

— Любов дарує світоч душі й серцю, де б ви не були — на Лупиному хуторі, у Києві чи Сан-Франциско. Не плотська до однієї конкретної людини. До всього живого… Людина є тим, що вона любить.

Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце

Освіта — від «світоч». Коли світло в душі оселяється. Коли живеш так, щоби осяяну душу не заплямувати. Вивчення математики, менеджерської справи чи юриспруденції до освіти ніякого стосунку не має.

— Хіба то життя — без любові?

Хіба життя — боротьба? Життя — радість. Ні з ким боротися не треба. Узагалі. Тільки із собою. Себе знайти, на тому й заспокоїтися, не зрадити.

Коли нема особистого, вимушена гратися в особистість.

Ілюзія може далеко завести, та й на краю землі реальність дарує тільки справжній біль.

Хочу зрозуміти спочатку… — відповідає Майка. — …Що є головним. У чому м’ясо.

— Головне те, за що ви ладні померти! — стверджує Славко.

Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце. Від того в нас так мало радості й натхнення до життя

Отож і біда, що інститут до освіти прирівняли. Освіта — від «світоч». Коли світло в душі оселяється. Коли живеш так, щоби осяяну душу не заплямувати. Вивчення математики, менеджерської справи чи юриспруденції до освіти ніякого стосунку не має. Так, ремесло…