Блакитне мереживо долі

А накопичуємо речі весь час, з самого малку знаючи,
чим усе закінчиться.

Ах, цей тяжкий і виснажливий тягар — люди, які вважають нас своєю власністю.

Іноді глянеш на жінку, і вона подивиться на тебе, і виникає невловиме впізнавання, взаєморозуміння, при якому будь-що можливо. Або ж не виникає.

— Слухай, ти не знаєш, хто сказав: «Ти щасливий лише тоді, коли щаслива твоя дитина»? — запитала якось Еббі свою подругу Рі на курсах із гончарства.
— Сократ, здається, — тут же відповіла подруга.
— Справді? Я чомусь думала, що це більше схоже на Мішель Обаму.
— Насправді я не знаю, хто це сказав, — відказала Рі, — однак повір, вислів набагато старіший від Мішель.
Ти прокидаєшся вранці, почуваєшся добре, але пам’ятаєш: щось не так, але що саме? А потім пригадуєш, що справа у твоїй дитині, яка нещаслива.

Як-
що подумати, вражає інше: як рано діти дізнаються, що люди
помирають.