Взуття-буття. Історія Nike, розказана її засновником

Усі розповідають свою історію, або, принаймні, намагаються, однак вони завжди лише наполовину розкривають усі факти, якщо взагалі розкривають їх, і всі ті факти позбавлені душі.

На нас вони вплинули не так сильно і ненадовго, адже жоден із нас ніколи не був на них зациклений. Але така вже природа грошей. Маєш ти їх чи ні, потрібні вони тобі чи ні, подобаються вони тобі чи ні — вони намагаються визначати твоє буття. І як у людей, у нас одне завдання — не дозволити їм цього.

Я дуже часто чув ще одне висловлювання від цих самих професорів; це була стара приказка: «Якщо товари не перетинають міжнародні кордони, цим займатимуться солдати».

Це ніколи не було просто бізнесом. І ніколи не буде. А якщо коли-небудь це таки стане «просто бізнесом», то це означатиме, що той бізнес нікчемний.

Ми обоє народилися для конкуренції, і жоден з нас не вмів пробачати.

«Щоб вивчити своє “я”, потрібно забути про своє “я”».

«Боягузи ніколи за це навіть не бралися, а слабаки померли дорогою. І от, залишилися ми, пані та панове. Ми».

Роки життя в постійному стані стресу рано чи пізно даються взнаки. Коли ти бачиш довкола себе тільки проблеми, ти не можеш бачити все так виразно, як мав би.

Одержимі люди були єдиними, хто підходив для роботи. Єдиними, хто підходив мені. Дехто сумнівався в стані його рівноваги.

Удача завжди супроводжує сміливих і все таке.