Історія світу в 10 1/2 розділах, Джуліан Барнс
uk
Bücher
Джуліан Барнс

Історія світу в 10 1/2 розділах

Lesen
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 14 Tagen
об’єктивна істина недосяжна
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 14 Tagen
Любов — наша єдина надія, навіть якщо вона нас підведе і тому що вона нас підведе.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Але справжня природа кохання, любові — не зі сфери магії, а радше з фізики елементарних частинок. Моє кохання не ощасливлює її, та й не може цього — моє кохання може тільки вивільнити її здатність бути щасливою.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Нам необхідно тримати ці слова під склом. А виймаючи, треба бути з ними надзвичайно обережними. Чоловік каже жінці: «Я тебе кохаю», — щоб покликати її до себе в ліжко; жінка каже чоловікові: «Я тебе кохаю», — коли хоче вийти за нього заміж; обоє кажуть: «Я тебе кохаю», — щоб угамувати страх, щоб переконати себе в дії мовленого слова, аби запевнити себе, що обіцяне збулось, аби обманути себе, що воно не розвіялося. Стережімося такого слововживання. «Я тебе кохаю» не повинне ходити у світі, як валюта, як акція, не повинне приносити дивіденди. Ці слова здатні на подібне, якщо ми їм дозволимо. Але бережімо цю вигідну фразу для того, аби прошепотіти в потилицю, з якої сонна рука щойно намагалася прибрати відсутнє волосся.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Я кохаю тебе». Для початку поставмо ці слова на високу полицю, у квадратній коробочці під склом, яке можна розбити в разі крайньої потреби ударом ліктя; такий собі банк. Не слід лишати їх абиде в оселі, як пачку аскорбінки. Якщо ці слова занадто легко трапляються під руку, ми будемо вдаватися до них бездумно, не зможемо опиратися цьому бажанню. Звісно, ми будемо казати, що ні, не будемо — але насправді не вийде. Колись ми будемо п’яні, чи нам стане самотньо, чи — найімовірніше — просто, чорт, нам забракне надії, а цих слів і нема — всі використалися, затерлися. Ми гадаємо, що, можливо, закохались, і випробовуємо ці слова — чи підійдуть вони нам? Звідки можна дізнатися свою думку, доки не почуєш, як це кажеш? Не займайте їх — вони не відперуться. Це величні слова, і треба пересвідчитися, чи ми на них дійсно заслуговуємо. От послухайте англійською: «I love you». Підмет, присудок, прямий додаток: речення без прикрас, без догани. Підмет — коротке слово, яке вказує на те, що закоханий намагається не привертати до себе надміру уваги. Присудок довший, але недвозначний, у ньому добре чути ту мить, коли язик тривожно відскакує від піднебіння, випускаючи на волю голосний. Додаток, як і підмет, не містить приголосних і утворюється складеними для поцілунку губами. «I love you». Як серйозно, як зважено і вагомо звучать ці слова.
Мені уявляється фонетична змова між мовами світу. Вони ухвалили колегіальне рішення: ці слова завжди повинні звучати як те, на що треба заслужити, чого прагнеться, чого людині слід бути гідною. «Ich liebe dich» — опівнічний шепіт із цигарковим придихом, щаслива рима між підметом і додатком. «Je t’aime» — інша подія: підмет із додатком злітають з губ швидко й одразу, аби можна було вповні посмакувати довгим голосним звуком захоплення. (Граматика також додає певності: коли додаток опиняється на другому місці, той, кого кохають, перестає бути якоюсь іншою особою.) «Я тебя люблю» — знову додаток на заспокійливому другому місці, але цього разу, попри натяк на риму між підметом і додатком, виникає натяк на певні складнощі, на долання якоїсь перешкоди. «Ti amo» — може, це занадто нагадує аперитив, але тут є повнота зв’язку підмета і присудка, діяча і дії, охоплена одним словом.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
А це правда? Чи справді саме любов залишиться після нас?» Було б гарно так думати. Приємно, заспокійливо уявити, ніби любов — це таке джерело енергії, що продовжуватиме сяяти й після нашої смерті. На екрані старих телевізорів після вимикання залишався світляний кружок, який поволі змінювався від розміру великої монети до іскри, що згасала. У дитинстві я щовечора спостерігав за цим процесом, мені чомусь хотілося його затримати (і в підлітковій меланхолії я вбачав у ньому цятку людського буття, яке поволі згасає в чорному всесвіті). Чи любов має отак світитися якийсь час після того, як нас буде вимкнено? Мені не видно. Коли помирає той, хто залишився жити з двох закоханих, з ним помирає і кохання. Якщо від нас щось лишається, то, мабуть, це щось інше. Адже від Ларкіна залишилася не його любов, а його поезія — це очевидна річ.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Канадська письменниця Мевіс Ґаллант говорить про це так: «Таємниця природи закоханої пари — це, по суті, єдина справжня таємниця, що нам лишилась, і коли ми пізнаємо її до кінця, то вже не буде потреби в літературі — чи, якщо вже на те, у самому коханні». Коли я вперше прочитав ці слова, то на берегах поставив шахову позначку «!?» — таку, що вказує на хід, який, імовірно, є блискучим, хоча, можливо, й хибним. Але те, що я бачу, дедалі більше обґрунтовує для мене, що позначку слід змінити на «!!».
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Душі не чую. Що це означає? Кажеш такі слова, які всі знають, а тоді раз — і не можеш їх зрозуміти. Отак і з фільмом, і з усією цією поїздкою. Отак живеш, здається тобі, що все знаєш і розумієш, що до чого, а потім зупиняєшся, придивляєшся — й глузду не добереш, та й думаєш: а може, воно щось означало тільки тому, що всі вдають, ніби воно щось означає? Може таке бути?
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 15 Tagen
Двоє ченців у джунглях» (ці слова інколи наспівує наш старий іхтіолог) — це ще й про такий конфлікт, який проходить крізь кожне людське життя і кожну цивілізацію. Дисципліна проти вседозволеності. Буква закону проти духу закону. Мета і засоби. Зробити добро, маючи неправедну мету, — чи зло, маючи праведну мету. Як великі ідеї, такі як Церква, в’язнуть у болоті бюрократії. Як християнство починає як релігія миру, а стає таким самим насильством, як і всі інші релігії. Те саме можна й про комунізм сказати, і про яку завгодно велику ідею.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 17 Tagen
волю нам дано, щоб обирати…
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 18 Tagen
Що ж сталося? Картина зірвалася з якоря історії. Це вже не «Сцена кораблетрощі» і тим більше не «Пліт “Медузи”». Ми не просто уявляємо жах, пережитий тими, хто опинився на злощасному плоті, ми не просто стаємо страждальцями. Вони стають нами. І таємниця картини полягає в розподілі енергії. Погляньте на неї знову: на потужну хвилю, що наростає в цих мускулястих спинах, коли вони тягнуться до цятки рятівного корабля. Уся ця напруга — чим завершиться? На оцей приплив, що його утворюють форми на картині, не вид­но відповіді — так само як і на більшість людських почуттів. Не лише надія, а й будь-яке нелегке прагнення й жадання: честолюбство, ненависть, любов (особливо любов!) — як же рідко наші почуття зустрічають той предмет, на який, як видається, заслуговують! Як безнадійно ми махаємо в далечінь, які темні небеса, які високі хвилі! Ми всі загублені в морі, нас носить між на­дією і відчаєм, ми кличемо когось, хто, може, так ніколи й не прийде нам на порятунок. Катастрофа стала мистецтвом; але цей процес — не на зменшення. Ця дія звільняє, збільшує, роз’яснює. Катастрофа стала мистецтвом — та й, зрештою, для того вона і є.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 18 Tagen
Картина може бути подана як низка рішень, пронумерованих від 1) до 8a), але треба розуміти, що вони є лише примітками до почуттів. Ми повинні не забувати про нерви й емоції. Митця не несе швидка течія на сонячне плесо завершеної картини — він намагається тримати курс у відкрите море, де хвилі борються між собою.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 18 Tagen
Час розчиняє історію у формах, кольорах, емоціях.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 18 Tagen
історія демократизує наші симпатії.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 19 Tagen
Людина стежить за тим, куди рухається, тільки тоді, коли хоче потім повернутись, — а вона розуміла, що не матиме куди повертатись.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 20 Tagen
Провина, неготовність, постійне намагання виконувати непосильну роботу — це потужна комбінація, яка таким самим руйнівним чином впливає на більшість представників вашого виду.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 20 Tagen
Ми впоралися самі. Ми почувалися благородними серед тварин. Може, вам це кумедно чути, але так — ми почувалися благородними. Плавання нас багато чого навчило, а головне: люди порівняно з тваринами — дуже нерозвинений вид. Вашого розуму ми, звісно, не заперечуємо, вашого помітного потенціалу. А проте ви все ж перебуваєте тільки на ранній стадії розвитку. Ми, наприклад, завжди лишаємося собою: от що означає повністю еволюціонувати. Ми знаємо, хто ми і як це. Ви ж не очікуєте від кота, що він раптом загавкає, або що свиня замукає? А саме цього в якомусь розумінні ми за Плавання на Ковчезі навчились очікувати від вашого виду. Зараз ви гавкаєте, а потім занявкаєте; то ви дикі, то ручні. Ми з Ноєм знали, хто ми взагалі, не знали лишень, хто ми в цей момент для нього.
У вашого виду з правдою, скажемо відверто, проблеми. Ви весь час чи то щось забуваєте, чи то вдаєте, ніби забули. От втратили Вараді з ковчегом — і хоч хтось про це говорить зараз? Розумію, у цьому відвертанні може бути й дещо позитивне: якщо не звертати уваги на погане, то легше йти далі. Але якщо на нього не звертати уваги, то ви врешті вважатимете, що того поганого ніколи й не було. Потім щоразу дивуєтеся. Вам дивно, що зброя вбиває, що гроші розбещують, що сніг узимку випадає. Може, це й мила наївність, тільки, на жаль, вона обертається небезпекою.
Наприклад, ви ніколи й словом не обмовилися про істинну вдачу Ноя, вашого праотця — побожного патріарха, відданого охоронця природи. Я так розумію, у вашій давній єврейській легенді сказано, ніби Ной відкрив сп’яніння, подивившись, як козел наївся винограду, що забродив. Яка нахабна спроба зіпхнути відповідальність на тварин! Але, на жаль, закономірна. І в Гріхопадінні винен, бачте, змій, і з чесного ворона зробили жадібного ледаря, і козел Ноя споїв. Ну послухайте ж: я вам чесно скажу, що Ной і без чужих копит здогадався, в чому таємниця вина.
«Винен хтось інший!» — це ваш перший інстинкт. А якщо не можна звинуватити іншого, то можна сказати, що проблема взагалі не проблема. Переписати правила, пересунути ворота. Деякі з ваших учених мужів, які все життя приділили священним книгам, навіть намагалися довести, що Ной на Ковчезі — це не той самий Ной, якого звинувачено в пияцтві й непристойному оголенні. Ну як міг Бог обрати п’яницю? Ні, ні, так не буває. Це Ной, та не той. Просто тезко, помилка вийшла. І нема проблеми.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 20 Tagen
Якщо ви гадаєте, що я роблю це з бажання посперечатися, то причина таких думок хіба що в безнадійному догматизмі вашого виду. Ви вірите в те, в що хочете вірити, і продовжуєте в тому самому дусі. Ну й Ноєві гени, звісно. Безумовно, ними можна пояснити ваш дивний брак допитливості.
Tetiana Vasylenko
Tetiana Vasylenkohat Zitat gemachtvor 20 Tagen
Я розумію, що ваш вид дивиться на наш світ зверхньо, вважає його сповненим канібалізму та обману (хоча, мабуть, визнаєте, що цим він радше подібний до світу людей, аніж відмінний). Але серед нас завжди панувало почуття рівності. Ну так, звісно, ми їмо одне одного, і так далі: слабші види добре знають, що буде, якщо перейти дорогу більшій і голодній істоті. Але ми визнаємо це за звичайний стан справ. Те, що одна тварина може вбити іншу, не робить її вищою — тільки небезпечнішою. Мабуть, вам це складно усвідомити, але серед нас панує взаємоповага. Їсти когось не означає його зневажати, а бути з’їденим не є для жертви — і її родичів — підставою особливо захоплюватися хижаком.
Руслан Кенжибеков
Руслан Кенжибековhat Zitat gemachtvor 23 Tagen
«Лестер» виграв Кубок Англії. Без жартів, «Лестер», чорт забирай, виграв Кубок Англії! Ви б у житті не повірили, ні? Ну, мабуть, повірили б, якщо нічого не тямите у футболі. А от я на футболі трохи розуміюсь, і я все життя вболівав за «Лестер», і я б не повірив, ось у чому річ. Зрозумійте мене правильно, я не хочу образити свою команду. Це гарна команда, інколи дуже гарна, але практично ніколи не випереджала великих команд. Чемпіони другого дивізіону, безумовно, так, але ніколи не першого. Друге місце одного разу, так, авжеж. А щодо Кубка… це факт, беззаперечний факт, що за весь той час, поки я вболівав за «Лестер» (і до того теж), вони ще ніколи не вигравали Кубка Англії. Після війни вони виступали дуже добре, у фінал виходили — а приза все-таки не здобули. 1949, 1961, 1963, 1969 — усе це були їхні чорні роки, і одна-дві з тих поразок, на мою думку, були особливо нещасливі, я б міг звернути вашу увагу…
fb2epub
Ziehen Sie Ihre Dateien herüber (nicht mehr als fünf auf einmal)