The Signature of All Things

Їй не потрібна була бібліотека — вона сама була бібліотекою.

Ось історія, яку хотіла розповісти Алма: світ природи — це місце крайньої жорстокості, де великі й малі істоти змагаються між собою, щоб вижити. У цій боротьбі за виживання сильні залишаються, слабкі — зникають з лиця землі.

Алма зовсім не переймалася тим, що її подорож тривала так нестерпно довго. Навпаки, вона цінувала кожну годину й радісно прийняла довгі місяці самотності на чужих кораблях і в незнаних портах.

Вона вийшла з моря так, ніби народилася в ньому.

А тоді — за кілька секунд до того, як уже стало б надто пізно щось змінити — Алму раптом пронизала одна думка. Всім тілом вона відчула щось, що не підлягало обговоренню: вона, донька Генрі й Беатрікс Віттекер, з’явилася на цей світ не для того, щоб затонути в п’яти футах води. І ще одне: якщо їй доведеться когось убити, щоб врятувати своє життя, вона це зробить без вагань. І останнє, найважливіше усвідомлення: вона зрозуміла, що світ ділиться на дві категорії: тих, хто щосили хапається за життя, і тих, хто здається і вмирає. Так просто. І це стосувалося не тільки людей, а й усіх живих істот на землі, від найдовершенішого творіння до найскромнішого.

Алма зрозуміла, що зараз помре. І приголомшено відчула, що заспокоїлась. А це не так і зле, подумала вона. Насправді все дуже легко. Смерть, якої всі так бояться і уникають, насправді найпростіша річ у світі, коли дійсно настає її час. Щоб померти, треба просто перестати старатися жити. Треба просто погодитися зникнути. Якщо Алма застигне нерухомо під важким тілом невідомої суперниці, вона без жодних зусиль зникне. Смерть покладе кінець усім стражданням. Настане кінець сумнівам. Сорому й вині. Всім її запитанням. А найголовніше, спогадам теж настане кінець.

Алма годинами блукала містом. Вона не була готова повернутися до готелю.

Єдиний непростимий злочин — обірвати експеримент зі своїм життям до моменту його природного кінця. Це ознака слабкості, що викликає жаль, бо життєвий експеримент і так швидко обірветься, в будь-якому випадку, тож варто відшукати в собі сміливість і допитливість і продовжувати боротьбу аж до остаточної й неминучої кончини.

Рушієм усіх змін є розпач і крайня потреба

Завдання — витримати випробування життям якомога довше. Шанси на виживання — мізерні, бо світ — не що інше, як нагромадження бід і незгасне горнило страждань. І ті, що виживають, формують цей світ, попри те, що світ одночасно формує їх.