Історія західної філософії

Платон розумів, що Бог — це не щось тілесне, але всі речі дістали своє буття від Бога і від чогось незмінного. Отже, він мав рацію, кажучи, що сприймання не є джерелом істини. Платоніки наймудріші в логіці й етиці, вони найближчі до християнства.

«Пусте, чужа хіть не може споганити тебе». Цнотливість — це чеснота духу, від зґвалтування вона не втрачається, а втрачається від умисного гріха, навіть іще не здійсненого.

Таким чином він показав усім, що філософ може легко розбагатіти, аби лиш захотів, але він прагне зовсім не цього»

індивід, набувши звички розглядати своє життя в цілості, дедалі більше жертвує теперішністю ради майбутнього

Справжня завбачливість виникає тільки тоді, коли людина робить щось таке, до чого її не спонукає ніякий безпосередній імпульс, бо розум підказує їй, що колись у майбутньому вона матиме з цього користь.

Тут є взаємна обумовленість: умови життя людей багато в чому визначають їхню філософію, але й навпаки — їхня філософія багато в чому визначає ті умови життя