Олександр Михед

Імена, що скидалися на бренди, не доступні середньому гаманцеві.

Якось неуважно попрощався з мамою і дідом

Ніби боявся не я.

Боялася моя сутність. Бо полювання йшло за нею

Худоба, яка ніколи не дізнається про існування вольєру.

Подвійна мораль — єдина мораль, яка виживає в цьому світі.

Радянський пломбір коштує не двадцять дві копійки, його ціна — ГУЛАГ і неіснування.

Більшовики знищували за землю, за мову, за власність, за здатність мислити й відрізняти добро і зло. Таких цінностей і таких принципів правильна радянська людина мала позбутися. І ні в якому разі — не навчити такого своїх дітей. А тому ми, за поодинокими винятками, є або жертвами, або носіями тоталітарного батьківства.

«Русские завжди роблять одне й те саме: вони приходять зґвалтувати місто і приносять туди московський час. Вони ніколи не приховують, що вони — чужинці й окупанти»

Дорогий Йосип Висарионович Сталін
83
.

Пиридаю я Вам палкий комсомольський привет. Я комсомолка Залізняк Марія Марковна прийшовши із школи [нрзб]/ IV 1939 року решила написать Вам пісьмо. Що я Вас проситиму нинче писаним мною пісьмом проти моїй прозьбі не відказать. Просю я Вас щоби ви мені допомогли в моєму учені. Я закінчила 7 клас 1938 року по моїй бедності з моїми батьками я не поступила нікуди. Так як я решила ходити в 7 клас другий рік і державши собі у голові В.І. Леніна слова: «Вчитись, вчитись і вчитись». Розраховувала другий рік учитись на відмінно. Але коли мені при­йшлось ходити другий рік у холоді голоді і нищеті то в мене оцінки стали лише кращі від першого року [нрзб] гола (приходилось мені шукать всі старі чоботи ризові і скакати в їх цілу зіму) і боса (платьтя зовсім нема, є юпка одна і батькова сорочка, а пальта зовсім нема ніякого драненький піджачок та тонкий платок, оце все в чому я ходила й хожу в школу зараз). Коли прийдеш додому їсти нема чого подивишся на батька й матір, братів і сестрів, серце заболить і нічого не зробиш, починаєш учити уроки. Зараз початок письмових робіт бо коли виконувати усні то ­остануться ті й другі не виконані. Тому що починаєш думати починає в очах жовтіти голова кружиться і тоді нещуєса коли і падаєш в постелі і прокидаєся коли йти в школу знову отак я провадю своє учення в цьому році.

Це були інопланетяни для мене, я для них також. Про що це свідчить? Це свідчить, що навіть вони, з різних селищ, відрізнялись один від одного ідентичністю — як вони себе усвідомлювали, хто на них впливав, які книжки вони читали, чим вони займалися.