Джованні Бокаччо

І що воно за чоловік ― ні старощі, ні недуга, ні видима смерть, ні страх перед Божим судом, на якому він туж-туж має стати, ― ніщо не змогло поконати його гріховності: як жив, так-таки хоче і вмерти.

та хто загодя ладу не дасть, той будущини добре не влаштує

«Господь погодив мені в моїм бажанні; якщо я не скористаю з сієї нагоди, хто зна, чи ще коли така трапиться».

от хоч би й сьогодні вдосвіта ― ще й до утрені не дзвонено, а ми вже дві чи три загінки пройшли. Залишуся ж я у нього, працюватимемо вдвох, покіль молоді, а свята, пости та прощі нехай уже будуть мені на старощі. А ви забирайтеся собі з богом, та й не дуже гайтеся, і святкуйте там без мене скільки хочете.

Зроду я не зазнала такої втіхи і розкоші, що б я не робила, як тепер, заганяючи диявола в пекло. Тим я вважаю, що той, хто не бажає Богові служити, а робить щось інше, просто тварюка, та й годі.

Є така простолюдна приповідка: «Коли злого за доброго мають, то його гріхам віри не діймають».

Вони вивели нагору царівну, що гірко плакала, і потягли її на корабельний чардак; тут, окликнувши Джербіна, вони вбили її на очах коханого, хоч як вона благала пощади і рятунку, і вкинули в море, гукнувши:

― На, забирай її, такою ми можемо її тобі оддати. Яка в тебе честь, така тобі й шана.

Бакаляр лютував у душі, але, як чоловік мудрий, розумів, що погрози ― то зброя для того, кому погрожують;

― Луско, ― каже, ― ти знаєш, що од першого замаху дуб не падає.

пам'ятай, що фортуна один лиш раз усміхається нам на віку, один лиш раз розкриває нам своє щедре лоно, і хто не скористається з її дарів, нехай тоді в злиднях і бідності на себе, а не на неї нарікає.