Джозі Сільвер

Може, воно й на краще, коли не знаєш, що востаннє робиш щось значуще: ось мама востаннє зустрічає мене біля воріт школи, її рука так заспокійливо тримає мою маленьку долоньку; ось тато востаннє згадує про мій день народження.

А знаєте, що останнє сказав

і я мовчки розповідаю йому, що я завжди мала його в моєму серці, а він мовчки розповідає мені, що в іншому місці, в інший час ми були так до біса близькі до ідеалу.

Але що б там не було, — його рука прослизає в моє волосся, великим пальцем він водить по моїй вилиці, — і тому, що ми нарешті були чесними одне з одним, ти просто майже найдорожча людина для мене у світі, і це був єдиний у моєму житті найдивовижніший цілунок.

Він занадто вріс у моє існування, став частиною мене, а я — частиною його.

Немає у світі нічого, чого я хотів би більше, ніж цілувати тебе на ніч кожного недільного вечора.

ми часто перебуваємо в різних країнах.

Іноді ти просто зустрічаєш правильну людину в неправильний час

Я обіймаю його, він обіймає мене, і вперше за ці роки все на своєму місці.

холодильника, — навіть так

й ти лише згодом зрозумієш, що саме сталося. Ти несеш на руках своє маля, а потім усвідомлюєш, що той раз був останнім: його вже не так і легко підняти. Або одночасно з незнайомцем закочуєш очі із чогось кумедного, і він стає твоїм найкращим другом до скону. Або берешся за випадковий літній підробіток — і залишаєшся на цій роботі ще на двадцять років. Такі ось